Нам нарешті привезли сто кг кавунів. Нарешті – бо пообіцяли ще на тому тижні, а потім уточнювали: вам великі чи маленькі? А по 3.50 вас влаштовує, чи це задорого?..
Тепер в нас 25 кавунів… ні, вже 24 – один розколотили і одразу роз’їли. Смачний. Мабуть, кращій у цьому році.
Вони світло смугасті, а в моєму дитинстві були темно зелені. Прабабуся літом сторожувала на бахчі, і в серпні отримувала зарплатню натурпродуктом. Що дорослі робили з динями я не пам’ятаю – мабуть, їли, що ще з ними робити? Але мені тоді дині не смакували. А кавуни складали під ліжко: високе, залізне, з панцирною сіткою. Я (трирічна? п'ятирічна?) залазила під ліжко та котила кавуни до стіни. Вони були великі та важки (так, і дерева теж були високі).
Дідусь казав, що кавуни могли долежати до Нового Року, але,здається, він шуткував – смачна їжа не може лежати до зими, вона закінчується набагато швидше. До речі, в коморі вже лише 23 кавуна…