Перша спроба перекладу поезії українською. Приймаються виправлення та покращення
Балада про ненависть
Володимир Висоцький
Поспішай – хижий птах над країною мчить!
Вже весна – спробуй в лісі притулок знайти!
Чуєш – гулко земля під ногами дрижить?
Бачиш – щільний туман над полями лежить? –
Це роса закипає від ненависті!
Ненависть бруньки у лісі ховають,
Ненавість в жилах таємно тече,
Ненавість – піт на чолі виступає,
Голови наши пече!
Подивись – що за плями руді у річках, –
Зло взялося свій лад ще й до нас принести.
Рукояті мечів холодіють в руках,
Відчай б'ється у скроні, як замкнений птах,
І заходиться серце від ненависті!
Ненависть – юним спотворює лиця,
Ненависть – проситься із берегів,
Ненависть – прагне і хоче напитись
Чорною кров'ю катів!
Зараз ненависть заполонила всіх нас,
Та не злість буде нас із полону вести.
Не сліпа і не чорна та ненависть в нас,
Свіжий вітер нам висушить сльози у час
Справедливої справжньої ненависті!
Ненависть – пий, переповнена чаша!
Ненависть – рветься на волю і жде.
Бо найшляхетніша ненависть наша
Поруч з любов'ю живе!