В українців два Різдва — бо не можна нехтувати гараздами, “най буде”. Але ми не єдина нація, хто готовий тримати свята завжди з собою. Тішуся з того, що Різдво двічі святкують також ув Ірландії, яка так схожа на мою бентежну Вітчизну.
Схожа багатьма історичними та ментальними штудіями: імперським похмурим гнітом, і страшними голодуванням, віковою міжрелігійною ворожнечею та регіональною пихатістю найменшого поселення. Зарозумілими вождями кланів. Волею до свободи, наявністю свого бунтівного Ольстеру.
Яскравими сімейними чварами. Легендарною літературою, музикою, традицями та їхнім впливом на життя та образ всієї нації. Феноменальною естетикою пройоба та умінням звернути його собі на користь. Непокірливим, впертим чоловічим психотипом. Тваринною вітальністю жінок.
Так от. Сьогоднішнє повторне різдво в Ірландії називають Маленьким, а ще частіше — Жіночим Різдвом. "Nollaig na mBan" — жінки всієї країни, залишаючи хатню роботу та дітей на чоловічків, йдуть до пабів і починається там страшне) Набожні панянки завзяті, як у вірі, так і у відпочинку. Як іхні, так і наші.
Ніякого рекламного теплого молока й печива! Ірландський Санта проміняє всі скарби світу на Guinness та стейк. Тобто, дівчатка! Це і наше свято.
Веселого вам Жіночого Різдва, хоч холод і мряка, і друзі дивляться футбол по домівках. Але є джига на кухні, і перевод Джеймса Стівенза в руці, і грог у іншій. І є The High Kings в плейлисті, і бюстик Джойса у віконній ніші. І місяць у нічному небі, бузковий, як нові підв'язки Моллі. А якщо припити придивитися — то може здатися, що Бик Малліган поступово виникає зі сходового отвору, несучи в руках чашку з піною, на якій навхрест лежали дзеркальце і бритва.
А ще мені подобається Різдвяне побажаня в Ірландії: “Нехай ми всі у цей же час зберемося живими знову”. Не так багато, здається. Проте, в наші часи — не так вже й мало.